Понад сім років представник ВООЗ Ярно Хабіхт очолював місію в Україні, заставши найважчі випробування для національної медичної системи. Естонець за походженням, він разом із командою не залишив країну після початку повномасштабного вторгнення Росії. Тепер, залишаючи свою посаду, іноземний фахівець ділиться унікальним досвідом та прогнозами на майбутнє.
Російська агресія завдала колосального удару по медичній інфраструктурі, перетворивши лікарні на мішені. За час великої війни ВООЗ офіційно верифікувала вже приблизно 3100 нападів на українські заклади охорони здоров’я. Ця страшна статистика стрімко зростає. Пік терору припав на 2022 рік, згодом фіксували спад, але з 2025 року агресор знову нарощує інтенсивність ударів.
Окупанти б’ють підступно. Кожен третій ворожий обстріл спрямований проти первинної ланки медичної допомоги, а п’ята частина всіх атак припадає на карети швидкої допомоги та парамедиків. З 2024 року росіяни почали системно застосовувати практику подвійних ударів, коли повторна ракета прилітає на місце трагедії саме під час роботи рятувальних та медичних служб.
Небезпека є повсюдною. Моніторинг та документування злочинів, які здійснюють ВООЗ, МКЧХ та українські суди, є критично важливими для майбутніх міжнародних трибуналів. Історія Балкан доводить, що такі докази дозволяють покарати конкретних виконавців та організаторів нападів. Наразі ж головна проблема світової спільноти залишається невирішеною: лікарі та пацієнти досі позбавлені належної безпеки.
Незважаючи на атаки, українська медицина продемонструвала світові феноменальну стійкість. Хабіхт захоплюється звичайними українськими медсестрами, лікарями та лаборантами, які тримають систему на власних плечах. Головний секрет витривалості криється у реформах 2016–2017 років. Створення НСЗУ, перехід на податкове фінансування та запуск е-здоров’я дозволили стабільно виплачувати зарплати навіть в умовах пандемії та бойових дій.
Україна вже зараз може навчати Західну Європу унікальним управлінським та клінічним практикам. Йдеться про менеджмент масових жертв, коли лікарні раптово приймають по 50–60 “швидких” одночасно і проводять миттєве медичне сортування. Паралельно країна модернізує систему вакцинації. Попри руйнування логістики, у 2025 році держава вперше за 20 років впровадила щеплення проти ВПЛ для профілактики онкології.
Потреба у масштабному відновленні здоров’я нації залишається величезною. Наразі близько 100–200 тисяч українців потребують тривалої реабілітації через важкі бойові травми. Радянська спадщина застарілих санаторіїв поступово відходить у минуле завдяки підготовці молодих ерго- та фізіотерапевтів за допомогою іноземних інструкторів. Проте медичні послуги досі розподілені нерівномірно і значно доступніші на заході країни, ніж на сході.
Попереду довгий шлях. Ера гарантованого миру в Європі завершилася, а стабілізація ситуації в Україні триватиме щонайменше 3–7 років. Повернення до колишнього життя вже не буде. Міжнародні інституції та кожна людина мають адаптуватися до нових реалій, де безпека та здоров’я потребують щоденної боротьби та правильних рішень.
Майбутні наслідки для населення є тривожними. Стрес та хронічні хвороби руйнуватимуть здоров’я українців протягом кількох наступних поколінь. Сьогодні 72% громадян заявляють про високий рівень психологічного напруження. Двоє з трьох українців скаржаться на погіршення самопочуття порівняно з довоєнним періодом, а понад третина опитаних змушені відкладати необхідне лікування.
Найважча ситуація фіксується у прифронтових регіонах. Зокрема, на Херсонщині частка людей, які не мають вчасного доступу до медичної допомоги, сягає 43%. Державі доведеться створювати абсолютно нові довгострокові моделі підтримки. Допомоги потребуватимуть не лише поранені військові, а й мільйони цивільних людей, виснажених хронічним болем, інсультами та психологічними травмами війни.
Ехо війни триватиме десятиліттями.
