Православні християни 21 листопада за новим церковним календарем відзначають одне з дванадцяти великих свят – Введення у храм Пресвятої Богородиці. Цей день традиційно пов’язували з милосердям і підтримкою тих, хто цього потребує, зокрема дитячих будинків, притулків для тварин або благодійних ініціатив. Головним вважали щиру допомогу без бажання отримати похвалу.
Для молитви віряни могли використовувати як спеціальні тексти свята, так і добре знану молитву “Богородице Діво, радуйся”, яка підходить тим, хто тільки робить кроки до віри. Наші предки також мали власні уявлення про успішний рік: глава родини мав “привітати братів Морозів”, а воду вважали особливою та навіть давали її тому хлопцеві, який припав до душі. До землі цього дня не торкалися, бо, за віруваннями, вона «спочиває». Попри піст, дозволялося ходити в гості, але частування мало бути скромним і пісним.
Доброю прикметою вважали, коли першим до оселі заходив чоловік. Водночас від гучних гулянь радили утриматися. За народними повір’ями, у ніч на Введення могли активізуватися злі сили, тому господарі захищали домівку: креслили хрести на дверях, натирали їх часником, обсипали двір маком і використовували пахучі трави, зокрема полин. Тварин годували ситно, щоб вони мали силу протистояти нечистому.
Незважаючи на триваючий Різдвяний піст, цього дня дозволяли теплі страви з олією, рибу та невелику кількість червоного вина.
У святковий день забороняли сварки, образи, заздрість і відмову в допомозі. Не схвалювали погані слова, лінощі та зневіру. Народні прикмети також не радили виконувати важку роботу чи домашні справи – шити, прати, прибирати або займатися рукоділлям. Окремо застерігали не давати й не позичати гроші, адже це нібито приносило нестачу й невезіння.
