Інтервальне голодування, яке роками вважали універсальним інструментом для схуднення та оздоровлення, не демонструє суттєвих переваг над традиційними дієтами. До такого висновку дійшли вчені після аналізу результатів міжнародних досліджень.
Огляд наукових робіт показав, що популярний режим харчування з обмеженням часу прийому їжі або періодичними відмовами від їжі дає результати, співставні зі звичайними дієтами. У деяких випадках ефект майже не відрізняється від ситуації, коли люди взагалі не дотримуються жодних дієтичних обмежень.
Що саме вивчали дослідники
Науковці проаналізували дані 22 досліджень, у яких загалом взяли участь 1995 дорослих з різних регіонів світу – Європи, Північної та Південної Америки, Китаю й Австралії. Усі роботи були короткостроковими й охоплювали період спостереження до 12 місяців.
У межах аналізу розглядали кілька підходів до інтервального голодування, зокрема:
- повне голодування через день
- дієту 5:2 – з обмеженням їжі два дні на тиждень
- обмеження часу прийому їжі протягом доби
Ці методи порівнювали з традиційними дієтами зі зниженим споживанням калорій.
Скільки насправді вдається схуднути
Результати виявилися стриманими. Люди з надмірною вагою та ожирінням, які дотримувалися інтервального голодування, втрачали приблизно стільки ж кілограмів, як і ті, хто сидів на класичних дієтах.
У середньому зниження маси тіла становило близько 3% від початкової ваги. Водночас лікарі вважають клінічно значущим показник не менше 5%. Ба більше, за ефективністю цей підхід лише незначно перевищував повну відсутність дієти.
Також вчені не знайшли переконливих доказів того, що інтервальне голодування суттєво покращує якість життя порівняно з іншими дієтичними стратегіями.
Думки експертів
Один з авторів дослідження Луїс Гарегнані наголосив, що інтервальне голодування не варто сприймати як панацею.
“Інтервальне голодування не є чудодійним засобом, але може бути одним із кількох варіантів контролю ваги. Воно, ймовірно, дає результати, подібні до традиційних дієтичних підходів до схуднення. Воно не є кращим, але й не гіршим”, – зазначив дослідник.
Водночас науковиця Жила Семнані-Азад з Національного університету Сінгапуру, яка не брала участі в огляді, звернула увагу на роль часу прийому їжі. За її словами, циркадні ритми тісно пов’язані з метаболізмом, а експерименти на тваринах свідчать, що інтервальне голодування може впливати на використання жирових запасів і чутливість до інсуліну.
Однак, як підкреслила дослідниця, оцінювати ефективність цього підходу складно через відсутність єдиного, універсального визначення інтервального голодування.
Подібної позиції дотримується й Майк Пітцнер з Берлінського інституту здоров’я при лікарні Шаріте. Його дослідження показують, що короткі періоди повного голодування, навіть до двох днів, мають мінімальний вплив на організм.
“Якщо люди почуваються краще на таких дієтах, я не заважатиму їм, але ця робота чітко показує, що немає надійних доказів позитивного ефекту, окрім можливого помірного схуднення”, – зауважив Пітцнер.
Таким чином, інтервальне голодування залишається одним із можливих інструментів контролю ваги, але без обіцяної «чудодійності», яку йому часто приписують.
