На Прикарпатті розгортається юридичне протистояння навколо долі багатошарового поселення “Старуня-1”. Окружна прокуратура ініціювала судовий процес проти Івано-Франківської райдержадміністрації, намагаючись змусити чиновників офіційно встановити межі пам’ятки національного значення. Головна мета позову – визначення чіткого режиму використання земель, де колись панували гігантські ящери та первісні люди. Наразі територія, яка ховає в собі близько 5 тисяч кам’яних артефактів юрського та крейдового періодів, залишається вразливою через відсутність належної документації.
Позиція районної влади залишається непохитною: РДА позов не визнає, а місцеве самоврядування переконує, що межі й так існують. Тим часом Феміда розглядає цю справу вже протягом дев’яти місяців.
Прокурорка Богородчанського відділу Людмила Дімнич зазначає, що звернення до суду відбулося в інтересах Міністерства культури та стратегічних комунікацій. Відомство вимагає від РДА нарешті проявити ініціативу та захистити об’єкт, який має світову наукову цінність.
“Незважаючи на унікальну цінність цього об’єкта, оскільки на його території знайшли приблизно 5 тисяч кам’яних артефактів юрського та крейдового періодів, прокуратура з’ясувала, що Івано-Франківська районна державна адміністрація не вживає заходів щодо встановлення меж вказаної пам’ятки археології національного значення. Також не виконують заходи стосовно режиму використання земель історико-культурного призначення”, – наголошує Людмила Дімнич.
Судова тяганина розпочалася ще в липні 2025 року, проте фінальної крапки в ній досі немає. Міністерство культури офіційно підтримало прокурорські вимоги, надавши суду відповідні пояснення. Проте відповідач не поспішає йти назустріч вимогам закону.
Алгоритм дій у разі перемоги прокуратури зрозумілий: адміністрація мусить організувати роботи, замовити археологічні дослідження та виготовити документацію для погодження в міністерстві. Лише після цього статус земель історико-культурного призначення стане юридично закріпленим, а спадщина – захищеною від сторонніх зазіхань.
Голова Івано-Франківської РДА Роман Боднар наразі уникає публічних дискусій. Він відмовився коментувати ситуацію, пояснивши це небажанням впливати на перебіг судового процесу, який ще триває.
Ситуацію ускладнює географія об’єкта. Хоча площа “Старуні-1” становить близько трьох гектарів, вона оточена іншими археологічними знахідками. Це створює труднощі для точного окреслення охоронних зон.
Людмила Дімнич підкреслює: хоча селищна рада і запевняє, що пам’ятка є в генеральному плані, фактичних меж, підтверджених дослідженнями, досі немає. А без них юридичний захист залишається лише на папері.
З іншого боку, голова Богородчанської громади Ростислав Заремба переконаний, що межі території вже достатньо деталізовані. Він запевняє, що місцева влада усвідомлює важливість збереження цього об’єкта.
“Є чітко промарковані межі цієї території. Вони нанесені на генеральному плані і самого села Старуня, й нашої територіальної громади. Тобто ми розуміємо, що в межах цієї пам’ятки не буде проводитися будь-яка економічна діяльність чи забудова, що може якимось чином пошкодити чи вплинути на цілісність. Ми розуміємо, що це треба законсервувати, зберегти. Там ще багато чого треба дослідити і, можливо, нас попереду ще чекають якісь нові несподівані відкриття”, – запевняє Ростислав Заремба.
Науковий аспект проблеми розкриває Денис Зорін, доцент Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. За його словами, Старуня – це одна з ключових палеонтологічних точок на карті України.
Він нагадує, що локація розташована поруч із жерлом активного грязьового вулкана. Саме тут на початку XX століття були зроблені відкриття, що сколихнули світ: у 1907 році знайшли рештки мамонта, пізніше – волохатого носорога та інших викопних істот. Знахідки списів та знарядь праці кроманьйонців у тушах цих тварин доводять, що Старуня була одним із перших притулків людства на заході нашої країни.
Історія та статус старунського поселення
Археологічні розвідки, що проводилися у 1976 – 1985 роках, дозволили виявити багатошарове поселення, яке офіційно отримало статус пам’ятки ще у 1984 році. Загальна площа цієї території сягає 60 гектарів.
Ландшафт Старуні вражає своєю динамічністю: тут вирує єдиний у регіоні грязьовий вулкан, а надра зберігають пам’ять про колишні озокеритні копальні. Саме в цих шахтах понад століття тому знайшли унікальні мумії тварин льодовикового періоду. Волохатий носоріг, знайдений тут, пролежав у землі 30 тисяч років, зберігшись завдяки специфічним природним умовам цієї місцевості.
