У Івано-Франківську зібралися ветерани, посадовці та громадські діячі, щоб відверто поговорити про те, як має змінюватися система підтримки захисників після повернення з фронту. Ключова ідея, що звучала на форумі, – ветерани потребують не лише сервісів, а передусім можливостей для повноцінного життя в громаді.
13 лютого в Університеті Короля Данила відбувся форум «Ветерани – сила громади. Громада – опора ветеранів». Учасники обговорили державні та місцеві механізми підтримки, роль фахівців супроводу ветеранів і практичні приклади роботи з ветеранами в різних містах.
Про одну з ключових державних програм – фахівців супроводу ветеранів – розповів ветеран і директор комунального закладу «Дім воїна» Івано-Франківської міської ради Микола Крошний.
“Фахівець супроводу ветерана – це державна програма, яка передбачає створення таких робочих місць по різних регіонах. Оплата цієї роботи здійснюється за державні кошти, не з місцевого бюджету. Це дуже хороша ініціатива, бо вона покращує сервіс для військових, ветеранів і їхніх сімей”, – пояснив Крошний.
За його словами, «Дім воїна» став одним із перших закладів, де цю професію впровадили на практиці. Наразі там працюють два фахівці супроводу – ветеран Любомир та Ліля, дружина чинного військового. У 2026 році планують залучити ще трьох спеціалістів.
Робота фахівця супроводу виходить далеко за межі кабінетів і документів.
“Це людина, яка максимально сприяє ветерану у вирішенні будь-яких проблем. Це не лише папери. Бували випадки, коли ми допомагали ветеранам з інвалідністю пересуватися, доставляли їх у медзаклади, допомагали сісти на поїзд”, – розповів директор «Дому воїна».
Власним досвідом поділився і проєктний менеджер громадської платформи «Тепле місто» Андрій Волик. Він зізнався, що дізнався про фахівця супроводу вже тоді, коли сам почав розбиратися з документами після поранення.
“Це дуже важлива посада, бо потрібно добре знати нормативні документи. Коли ветеран ще на реабілітації і всі сили йдуть на відновлення здоров’я, паперові справи нікуди не зникають”, – зазначив Волик.
Окремо він наголосив на проблемі доступності міського простору.
“Ми рухаємося до безбар’єрної громади, але роботи ще дуже багато. Важливо допомагати ветеранам, щоб вони не закривалися в собі і не залишалися сам на сам зі своєю травмою”, – додав він.
Про ситуацію на загальнодержавному рівні говорила народна депутатка Оксана Савчук. За її словами, програм підтримки ветеранів нині чимало, але їхня ефективність різна.
“Програм на рівні Міністерства ветеранів і Міністерства соцполітики насправді дуже багато. Зараз ми просимо зробити аналіз, щоб зрозуміти, які з них працюють і заслуговують на подальше фінансування”, – сказала Савчук.
Вона повідомила, що в Україні триває робота над ветеранським кодексом, вирівнюванням пенсій для демобілізованих військових, а також програмою підтримки ветеранів у перший рік після повернення до цивільного життя.
“Ніхто не здатен перелічити все, що формально існує для ветеранів. Можливо, половину програм варто прибрати, бо вони не діють. Краще зосередитися на кількох напрямах і показати реальний результат”, – підсумувала депутатка.
Практичним прикладом поділився Олег Кобилинський з Луцької міської ради, де діє окремий структурний підрозділ, що працює з ветеранами.
“Ветерани – це не про соціальні послуги. Це про можливості, навіть надможливості. Те, як підрозділ показує підтримку і повагу, формує ставлення ветерана до всієї громади”, – наголосив Кобилинський.
За його словами, найбільш упізнаваним проєктом у Луцьку стали ярмарки ветеранського бізнесу. Протягом минулого року в місті провели 10 таких заходів.
- Участь у ярмарках взяли 97 бізнесів
- 42 з них засновані ветеранами
- 55 належать членам родин ветеранів
“Це не лише про торгівлю. Це про довіру, підтримку, соціум і обмін досвідом”, – зазначив представник Луцької міськради.
Форум у Франківську показав, що питання ветеранської політики дедалі більше виходить за рамки допомоги за принципом «пільга за статус». У центрі уваги – інтеграція, гідність і створення умов, у яких ветерани залишаються активною частиною громади.
