Давні скелети пролили світло на історію одного з найпоширеніших вірусів людини — герпесу. Вчені змогли реконструювати геноми HHV-6A та HHV-6B з решток людей, що жили ще за кілька століть до нашої ери.
Міжнародна команда дослідників вивчила близько чотирьох тисяч археологічних зразків із території Європи. Вони виявили, що типи HHV-6A і HHV-6B вже широко циркулювали серед людей у різних соціальних групах — від селянських поселень до громад мисливців-збирачів.
Найдавніший геном герпесвірусу реконструювали зі скелета молодої дівчини, знайденої на півдні Італії. Вона жила у залізну добу — приблизно між 1100 та 600 роками до нашої ери. Другий за віком геном виявили на кістках чоловіка з Республіки Комі в сучасній Росії, похованого між I та VI століттями нашої ери.
З понад сотні герпесвірусів лише дев’ять регулярно інфікують людей. HHV-6B, зокрема, заражає близько 90% дітей, викликаючи лихоманку, діарею та рожевий висип. Обидва віруси зазвичай протікають легко і залишаються у сплячому стані на все життя.
Вперше ці типи герпесвірусів ідентифікували лише у 1980-х роках, тож відкриття стародавніх геномів дозволяє простежити їхню історію на тисячоліття назад.
Особливо цікавими є випадки, коли HHV-6B інтегрувався безпосередньо в ДНК людини. “Хоча HHV-6 інфікує майже 90% людської популяції в певний момент їхнього життя, лише близько 1% переносять вірус, успадкований від батьків, у всіх клітинах свого тіла. Саме цей 1% випадків ми з найбільшою ймовірністю можемо ідентифікувати за допомогою давньої ДНК, що значно ускладнює пошук вірусних послідовностей”, — пояснила провідна дослідниця еволюційної антропології Віденського університету Меріам Гуелліл.
Завдяки цьому стало зрозуміло, що вірус і люди еволюціонували разом протягом тисяч років, переходячи від покоління до покоління.
Реконструйовані геноми виявили на території сучасної Англії, Бельгії, Естонії, Італії та Росії. Вони охоплюють період від VIII-VI століть до нашої ери і до сучасності, що дає змогу відстежити еволюційні шляхи вірусів HHV-6 на всьому європейському континенті.
“Сучасні генетичні дані свідчать про те, що HHV-6, можливо, еволюціонував разом з людьми з моменту нашої міграції з Африки. Ці стародавні геноми тепер надають перший конкретний доказ їхньої присутності в глибокому минулому людства”, — додала Меріам Гуелліл.
Дослідження відкриває новий погляд на історію людства через призму мікробного світу. Тепер герпес перестав бути лише сучасною проблемою — він став живим свідком нашого спільного минулого.
