Масові протести в Ірані, що тривають вже понад три тижні, призвели до загибелі близько 5 тисяч людей. Серед них — близько 500 представників силових структур.
За даними іранського посадовця, найбільше смертей зафіксовано на північному сході країни, де відбулися одні з найжорстокіших зіткнень. Він заявив, що більшість жертв сталися через дії «терористів і озброєних бунтівників», яких, за його словами, підтримували «Ізраїль і групи за кордоном».
Reuters відзначає, що влада Ірану традиційно звинувачує іноземні держави, зокрема США та Ізраїль, у провокуванні заворушень. Місцеві жителі та державні медіа підтверджують, що репресії значною мірою стримали протести.
Масштаби протестів та жертви
За даними Human Rights Activist News Agency станом на 17 січня:
- кількість загиблих сягнула 3 308 осіб, ще 4 382 випадки смерті підтверджують;
- понад 2 100 людей отримали тяжкі поранення;
- 24 266 протестувальників були заарештовані.
З 28 грудня в Ірані тривають масові акції протесту, спровоковані економічною кризою: минулого року іранський ріал втратив половину своєї вартості відносно долара, а інфляція у грудні перевищила 40%. Демонстрації швидко поширилися на університети та провінційні міста і набули антиурядового характеру.
Загалом зафіксовано 617 протестів у 187 містах. Вони стали найбільшими з часу хвилі протестів 2022 року, що почалася після загибелі 22-річної Махси Аміні, затриманої за нібито неправильне носіння хіджабу.
Реакція влади та міжнародні перспективи
Вперше аятола Алі Хаменеї публічно визнав масштаб людських втрат, заявивши про «кілька тисяч» загиблих, і поклав відповідальність на учасників протестів, а не на силові структури.
За інформацією The Times, верховний лідер Ірану вже підготував план на випадок падіння режиму — він розглядає Москву як потенційне місце втечі.
Міжнародна реакція також наростає: два американські чиновники повідомили CNN, що президент США Дональд Трамп розглядає можливість військового втручання. За даними NBC News, він прагне «швидкого і вирішального удару», без затяжної війни, проте радники не гарантують падіння режиму.
Протести в Ірані продовжуються, а ситуація залишається критичною — країна переживає одну з найбільш кривавих хвиль соціальної напруги за останнє десятиліття.
