В Івано-Франківську працює майстриня, чия робота починається там, де для більшості все закінчується. Візажистка Василина Павлюк уже кілька років робить постмортем-грим, повертаючи обличчям покійних спокійний і впізнаваний вигляд у найважчий момент прощання.
За плечима Василини Павлюк – 15 років роботи у театрі та кіно. Сотні гримів для акторів, сценічні образи, складні ролі. Одними з найпереконливіших вона вважала грими покійників на сцені. Саме це й підштовхнуло її перейти до реальної, значно складнішої практики – роботи з тілами померлих.
Робота починається з огляду стану шкіри та молитви. Головна мета – максимально наблизити вигляд обличчя до того, яким людина була за життя.
“Потрібно зробити “живий” колір шкіри, інколи навіть із прожилками судин. Родичі зазвичай просять натуральності. Але для кожного “як при житті” виглядає по-різному – комусь достатньо нюдового макіяжу, а комусь важливо бачити яскраво нафарбовані очі й губи, бо так людина виглядала завжди”, – пояснює Василина Павлюк.
На стандартний постмортем-макіяж іде від 45 хвилин до години. Якщо ж потрібно відновлювати пошкоджені ділянки обличчя, робота може тривати понад дві години.
Робота, яку неможливо забути
Однією з найскладніших стала робота з тілом полеглого сержанта ЗСУ Романа Білика з Бурштина. Військовий загинув у серпні 2025 року після боїв на Сумщині, Донеччині, Запоріжжі та Херсонщині.
“Тіло віддали в пакеті. Обличчя я впізнала, але воно було чорне від сажі. Коли я прочитала висновок про обставини загибелі, не змогла повністю відкрити пакет. Візажистка зробила так, що чоловіка змогли впізнати всі. Ніхто не здогадався, у якому стані було тіло і скільки днів воно пролежало. Ми поховали його таким, яким він був живий, з відкритою труною. Для батьків це було надзвичайно важливо”, – розповіла дружина воїна Тетяна Білик.
Реставрація після вибухів і насильницьких смертей
За словами Василини Павлюк, найчастіше вона працює з тілами чоловіків. Страху чи відрази не відчуває – кожну роботу сприймає як окрему відповідальність.
“Найважче – це реставрація після вибухів, коли потрібно відновлювати тканини обличчя. Бувають випадки насильницької смерті, коли доводиться буквально по шматочках відтворювати шкіру, брови, контури”, – каже майстриня.
Інколи вона створює повний образ: зачіску, макіяж, роботу з нігтями – особливо коли йдеться про молодих жінок. Результат, каже Василина, важкий емоційно, але необхідний для родин.
Освіта, яка склалася в один пазл
Під час роботи з покійними візажистка використовує весь досвід, накопичений за життя. За освітою вона – хімік-біолог, також займається косметологією.
“Усе, чим я займалася раніше, склалося в один класний пазл. Коли бачу результат, розумію, що рухаюся правильно. Моя робота справді цінна і потрібна”, – говорить Василина Павлюк.
Косметика, яка не призначена для живих
Майстриня зазначає, що є єдиною в області, хто системно надає такі послуги. Вона постійно навчається – зокрема проходила професійні курси у Брюсселі.
Для постмортем-гриму використовується спеціальна косметика, яка:
- зберігається окремо і проходить спеціальну обробку;
- ніколи не використовується для макіяжу живих людей;
- створена для роботи з неживою шкірою;
- не тече, не розпливається і добре зчіплюється з поверхнею.
Реакція родини – головний іспит
Найбільш хвилюючим моментом для Василини залишається перша реакція близьких.
“Зробити людину такою, якою її звикли бачити рідні, не знаючи її особисто, дуже складно. І коли влучання сто зі ста – я відчуваю, що виконую справді потрібну роботу”, – каже вона.
Послуга, культура якої лише формується
Візажистка працює як удома в померлих, так і в похоронних бюро. Керівник одного з них, Дмитро Тернівський, говорить, що про постмортем-макіяж дізнався за кордоном і вважає цей напрям новим для України.
“Коли смерть приходить у родину, часто просто немає куди звернутися. Це новий напрям, лише початки. Людям важко пояснити, що це і навіщо. Ми зараз на етапі формування цієї культури”, – зазначає Дмитро Тернівський.
За його словами, послугу особливо рекомендують у випадках, коли труна мала б бути закритою, але є шанс дати родині можливість попрощатися.
“У житті є речі страшніші. Як кажуть, боятися потрібно живих, а не мертвих”, – підсумовує керівник похоронного бюро.
Постмортем-грим в Україні лише починає свій шлях. Але для родин, які втратили близьких, ця робота вже сьогодні стає можливістю сказати останнє “прощавай” без страху і шоку.
