Коломийський міськрайонний суд виніс вирок старшому солдату, який відмовився виконувати військовий обов’язок і виїжджати у зону бойових дій на Донеччині. Чоловік пояснив свою позицію релігійними переконаннями та станом здоров’я.
Мобілізований уродженець Чернівців отримав повістку 22 листопада 2024 року для служби у 29-й запасній роті одного з військових підрозділів, де мав займатися продовольчим забезпеченням. Військово-лікарська комісія визнала його придатним до служби.
Проте 1 грудня чоловік відмовився виїжджати у Слов’янськ Донецької області та заявив:
“Я — не солдат.”
Він належить до організації Свідків Єгови з 1997 року і пояснював, що його віра не дозволяє носити військову форму, брати участь у бойових завданнях та отримувати зарплату як військовослужбовець.
Судовий матеріал свідчить, що обвинуваченому пропонували:
- бути водієм та перевозити запчастини;
- працювати на кухні;
- служити капеланом;
- виконувати інші непострілювальні обов’язки.
Чоловік відмовився від усіх запропонованих варіантів, зазначаючи, що навіть непряме військове служіння суперечить його переконанням.
Коломийський міськрайонний суд визнав чоловіка винним за ч. 4 статті 402 Кримінального кодексу України. Вирок підкреслює, що відмова від виконання військових обов’язків у часи російської агресії є небезпечним прецедентом і може негативно впливати на дисципліну та боєздатність підрозділів.
Обвинуваченому призначено п’ять років позбавлення волі. Водночас він має право подати апеляцію до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку.
Ця справа привернула увагу до питання поєднання релігійних переконань із обов’язковою військовою службою в умовах війни, залишаючи відкритим дискусію про межі свободи віри та відповідальності перед державою.
