У обласному госпіталі ветеранів війни в Коломиї лікується військовослужбовець 102 окремої бригади ТрО Ярослав Додь. Боєць отримав тяжкі уламкові поранення ніг внаслідок удару російського FPV дрона під час оборони села Високе на Запорізькому напрямку в ніч з 19 на 20 листопада 2025 року, але вже зараз говорить про бажання повернутися до побратимів.
На війну Ярослав пішов ще у 2014 році. У складі 128 окремої гірсько – штурмової бригади він воював на Луганщині та Донеччині до 2016 року. У 2022 – му знову був на Запорізькому напрямку, а в листопаді того ж року демобілізувався. Військовий – багатодітний батько, однак у 2025 році знову повернувся на фронт, вже до 102 бригади територіальної оборони.
Саме у складі цієї бригади він боронив село Високе (до 2024 року – Червоне) на Запоріжжі, де й став мішенню російського безпілотника. За його словами, усе сталося за лічені секунди – коли намагався застрибнути у бліндаж, дрон встиг наздогнати його.
“Мені ноги посікло уламками повністю. FPV – це страшна штука, від неї фактично люди не виживають. Перша думка після поранення була – чи залишилися ноги, бо без ніг вже не повоюєш”, – розповідає Ярослав Додь.
Побратими миттєво надали домедичну допомогу – наклали турнікети, зупинили кровотечу і почали евакуацію. Сам боєць наголошує, що в умовах війни вивезти пораненого з передової стає дедалі складніше.
“Хлопці не кинули, хлопці – молодці, я їм завдячую життям. Евакуація зараз дуже складна, бо FPV дрони літають, ворог ходить і ДРГ. Можна рухатися тільки увечері, коли темно чи сильний туман. Евакуйовували й полем, і посадками, і селом, везли на візочку, як могли. Наші своїх не кидають”, – каже військовий.
Спершу Ярослава доправили до лікарні в Запоріжжі. Після стабілізації стану його перевезли до госпіталю в Коломиї, де медики продовжують боротися за збереження поранених кінцівок.
Сам боєць визнає, що не знає, чим завершиться лікування.
“Не знаю, чи буде ампутація. Але сприймаю це негативно, бо треба ходити своїми ногами, приносити якусь користь. Ногу ще рятують”, – говорить Ярослав.
Лікар госпіталю Володимир Копильців пояснює, що травми вкрай тяжкі – це мінно – вибухове ураження з великими дефектами м’яких тканин.
“Пацієнт отримав досить тяжку травму з ушкодженням чотириголового м’яза та малогомілкового нерва. Ми провели хірургічну обробку ран, видалили некротично змінені тканини і металеві уламки, зараз триває антибіотикотерапія і підготовка до наступних етапів операцій”, – зазначає лікар.
Медик додає, що ураження малогомілкового нерва особливо проблемне.
“Малогомілковий нерв дуже примхливий. Його пошкодження важко піддається і оперативному, і консервативному лікуванню. Одним з можливих негативних наслідків може бути парез стопи”, – пояснює Володимир Копильців.
За його оцінками, лікування може тривати від кількох місяців до року, після чого на Ярослава чекатиме довготривала реабілітація.
У госпіталі військовослужбовця підтримують близькі – родина, побратими, донька та сестра Наталія Трачук. Вона зізнається, що їхня сім’я живе війною вже багато років.
“У нас між собою є “911”. Зайшла в палату і кажу – ну що, “911” викликали? Мої діти військові й брат. І це все тягнеться з 2014 року. Емоційно важко, але треба відганяти негативні думки. Ворог чекає не тільки на нашу поразку, а й на те, що ми будемо слабкі духом, а духом ми маємо бути дуже сильні”, – говорить Наталія.
Попри важкі поранення і невизначеність щодо подальшого стану здоров’я, Ярослав Додь уже зараз думає про повернення до строю. Каже – якщо дозволить здоров’я, хотів би знову стати в один стрій з побратимами.
“Думаю, що підлікуюся. Якщо поправлю здоров’я, то, можливо, буду повертатися. Треба захищати свою країну, а не втікати за кордон і звідти кричати, як там добре. Треба свою країну підіймати і боронити, щоб тут не було ворога”, – каже військовий.
У Коломиї медики борються за те, щоб поранений боєць знову встав на ноги, а сам Ярослав – за право повернутися на передову і продовжити розпочату ще у 2014 році боротьбу за Україну.
