Дві спортсменки з Прикарпаття, які представляли Україну на Олімпійських іграх-2026, відверто розповіли про свій шлях до старту і виступи на головних змаганнях чотириріччя. Ангеліна Брикіна та Оксана Яцюк поділилися цими історіями під час зустрічі з журналістами в Івано-Франківську.
Пресконференція відбулася 26 лютого в Івано-Франківському фаховому коледжі фізичного виховання. Саме там лижні акробатки підбили підсумки Олімпіади, говорили про складні рішення, фізичний біль і моральні виклики, з якими зіткнулися на змаганнях.
Ангеліна Брикіна зізнається: попри невдалі приземлення у двох із трьох виступів, вона задоволена кожним своїм стартом. Найважчим для неї став стрибок Back Full-Double Full-Full – елемент, який зазвичай виконують чоловіки.
“Цей стрибок – чоловіча програма. На сніг я ніколи в житті не стрибала. І коли ти після першої спроби на 13 місці, і тебе відділяє 0,18 бала від фіналу – це гарний результат. Ми з тренером обговорювали, чи брати легший стрибок, чи складніший. Я одразу сказала, що йтиму на цей ризик. І вважаю, він був виправданим. Мені було дуже приємно, тому що я – четверта у світі за всю історію фрістайлу, яка виконала цей стрибок на сніг, і перша дівчина в Україні. І, якщо не помиляюся, я – перша дівчина, яка зробила це саме на Олімпійських іграх. Тому так, я собою пишаюся”, – говорить Ангеліна Брикіна.
Після індивідуального виступу спортсменка показала на камеру напис “Слава ЗСУ” на своїх лижах. Однак перед командними змаганнями її змусили стерти цей напис через загрозу дискваліфікації.
Ангеліна каже: вибір був болісним, адже йшлося не лише про символ підтримки армії, а й про пам’ять її батька Павла Брикіна, який загинув на фронті у 2022 році.
“Мені довелося його стерти. Я була не готова відмовитися від виступу, до якого готувалася чотири роки. Я працювала дуже плідно, щоб гідно представити Україну на Олімпійських іграх. Звичайно, можна сваритися, та мене тоді просто дискваліфікують, і що потім? Я вважаю, що це не варіант. Варіант – продовжувати гідно представляти свою країну. Так, мені боляче, тому що в мене є своя історія, але така от ситуація у світі, на жаль”, – сказала Ангеліна Брикіна.
Окремим емоційним моментом для спортсменки стала церемонія закриття Ігор. Саме їй разом із Дмитром Котовським довірили нести Державний прапор України.
“У ті дні мій моральний стан був дуже пригнічений, але коли повідомили, що я нестиму прапор України, мені було дуже-дуже приємно. Я його несла зі своїм товаришем по команді Дмитром Котовським. Це була велика гордість”, – пригадує Ангеліна Брикіна.
Травма перед стартом і підтримка з-за кордону
Для 19-річної Оксани Яцюк Олімпійські ігри-2026 стали випробуванням не лише психологічно, а й фізично. Перед змаганнями спортсменка травмувала коліно, впавши на тренуваннях.
Попри це, вона вийшла на старт і виконала обидва стрибки, хоча з однаковими помилками під час приземлення.
“В обох стрибках у мене були однакові помилки. Фігури, в принципі, я зробила нормально, але приземлитися мені не вдалося. Як кажуть тренери: всі недопрацювання завжди проявляються у найвідповідальніші моменти. Я дуже хвилювалася і через це їх припустилася. Але нічого, буду тренуватися, покращуватися”, – розповіла Оксана Яцюк.
Водночас спортсменка з теплом згадує атмосферу підтримки, яку відчула від учасників з інших країн. Особливо це було помітно під час обміну олімпійськими пінами.
“Держава видає своїм спортсменам піни із символікою. Нам дали синьо-жовті сердечка. Інші спортсмени собі дуже вподобали їх, ходили, шукали, мінялися. Вони самі до нас підходили і запитували. І за пару днів у нас всі піни закінчилися. Дуже приємно було, що багато спортсменів просили ці піни, тому що їм подобається Україна”, – каже Оксана Яцюк.
Обидві прикарпатські спортсменки наголошують: Олімпіада стала для них не лише спортивним досвідом, а й важливим особистим етапом, який ще довго визначатиме їхній шлях у великому спорті.
