Після блискучого виступу на літніх Дефлімпійських іграх у Токіо спортсмен із Калуша Назар Левицький отримав державне визнання — орден “За заслуги” III ступеня. Президент Володимир Зеленський вручив нагороду за досягнення, які принесли Україні два “золота” та “срібло” у спортивному орієнтуванні.
Левицький, вихованець тренера Миколи Коченюка та спортсмен регіонального центру “Інваспорт”, зізнається: змагальний шлях на Дефлімпіаді був непростим, однак довга підготовка і згуртована команда дали результат.
Шлях до трьох медалей
Назар пригадує, що кожен старт у Токіо вимагав максимальної концентрації. Спринт він пробіг без жодної помилки — і одразу здобув перше “золото”. Друге — на довгій дистанції. А в суперспринті до найвищої нагороди забракло лише двох секунд.
“Я дуже щасливий, дякую Збройним силам України за можливість тренуватися. На суперспринті я відпрацював на максимум — 1000%. Вірю, що в майбутньому можу здобути ще медалі”, — каже спортсмен.
Суперниками українця стали представники Фінляндії та інших європейських команд, а також сильні азійські збірні — Японія, Тайвань, Китай. За словами Левицького, підтримка української команди була безцінною — допомагали навіть ті, хто не виходив на старт.
Підготовка попри травму і фінансові труднощі
До Токіо Назар готувався чотири роки. Частину змагань, що були потрібні для росту, довелося оплачувати самостійно. Завершальний збір у Туреччині приніс несподіваний виклик — травму, однак відновлення пройшло вчасно.
“Після Бразилії я відразу почав підготовку до Токіо. Було важко з фінансами. У Туреччині травмувався, але зміг повернутися і стартувати”, — розповідає Назар.
До різниці в часі адаптувався непросто, але враження від Японії залишилися теплими — чисте місто, привітні люди й несподівана підтримка японців з українськими прапорами.
Зустріч із президентом та визнання
3 грудня Левицький уперше поспілкувався з президентом України, хоча часу для розмови було небагато. Все ж емоції — лише позитивні.
“Я щасливий. Хотів довше поспілкуватися, але вдалося лише потиснути руку”, — згадує спортсмен.
Сила характеру і спортивні цілі
Левицький згадує, що починав із нижчих позицій у збірній, але завдяки систематичній роботі швидко став перемагати. Саме наполегливість він вважає своєю головною перевагою.
“Люблю тренуватися і працюю більше, ніж інші. Це моя сильна сторона”, — каже Назар.
Зараз спортсмен тренується у Франківську — там є чимало карт для орієнтування, що дозволяє вдосконалювати техніку. Попереду — відбір і підготовка до чемпіонату Європи наступного року.
Погляд у майбутнє
Назар мріє виступити на Дефлімпійських іграх 2029 року в Афінах і привезти нові нагороди. Каже, що змагатися хоче якомога довше.
“До 60 років планую тренуватися і змагатися. Перемога — це піднятий прапор України і гімн. Хочу показувати, що Україна була, є і буде”, — наголошує Левицький.
Його історія — про витривалість, вдячність і бажання долати дистанції, що виходять далеко за межі спортивних трас.
