П’ять тижнів у Першому добровольчому хірургічному шпиталі на Прикарпатті стали для Розалін Мартін з міста Крайстчерч не просто волонтерською поїздкою, а важливою особистою місією. Жінка з іншого кінця світу приїхала в Україну, щоб підтримати військових, навчати дітей англійської та відчути країну, з якою її пов’язують родинні історії.
Вона зізнається: контакти шпиталю знайшла через чат GPT, написала листа засновнику закладу Станіславу Онищуку і вже за кілька тижнів була в Івано-Франківську, готова до роботи.
Шлях до України і родинні корені
Це вже другий візит Розалін до України. У травні 2025 року вона приїжджала на Тернопільщину, щоб відвідати село Слов’ятин, де колись жили родичі її покійного чоловіка Майкла.
“Ми знайшли кохання в старших роках… Майкл дуже хотів дізнатися більше про свої українські корені”, – згадує Розалін Мартін.
Жінка каже, що в Україні почувається захищеною, бо довіряє українським військовим і дотримується всіх правил безпеки під час повітряних тривог.
“Я хочу підтримувати українців усіма доступними методами… Ви — єдина країна, і ви можете здобути лише перемогу”, – говорить вона.
Волонтерство у шпиталі та враження від бійців
У шпиталі Розалін працювала кухаркою – професія, яку має у Новій Зеландії. Готувала бійцям і традиційні українські страви, і частування зі своєї батьківщини. Каже, українські продукти інколи дивували її.
“У Новій Зеландії немає бринзи… А вона — чудова, я її просто обожнюю”, – усміхається волонтерка.
Під час роботи вона багато спілкувалася з пацієнтами. Їхня стійкість та оптимізм стали для неї натхненням.
“Їм довелося залишити свої сім’ї, роботу і в багнюці захищати свою країну… Я відчуваю до них лише найвищу повагу та любов”, – каже Розалін.
Викладання англійської та дружба з дітьми
Окрім роботи на кухні, Розалін долучалася до занять в англомовному таборі та проводила уроки у Ветеранському просторі. Навчала двадцятьох дітей, серед яких особливо запам’ятала Данила Нагаїва.
Перед від’їздом вони домовилися продовжувати заняття онлайн — попри велику різницю в часі.
“З Розалін я вивчаю нові слова, вчуся читати… Тут ми не нотуємо. Мені це подобається”, – розповідає Данило.
Лист із Нової Зеландії, який здивував засновника шпиталю
Засновник шпиталю Станіслав Онищук згадує, як отримав лист від Розалін у вересні. Він не приховує, що був здивований її наміром.
“Я подивився на карту, де Нова Зеландія, де Україна, і дуже здивувався… Це фактично інший кінець світу”, – каже він.
Після відеознайомства Розалін підтвердила свою готовність волонтерити — і швидко приїхала.
За час перебування в Україні вона встигла долучитися до поїздок з пацієнтами, взяти участь у житті громади та стати частиною команди шпиталю.
Плани на майбутнє
Розалін Мартін уже знає, що хоче повернутися. Каже, що в травні 2026 року знову прилетить в Україну — щоб відвідати друзів і продовжити волонтерську діяльність.
Для неї ця поїздка — не закінчення, а лише початок важливої історії підтримки країни, яку вона щиро полюбила.
