15 квітня Івано-Франківськ відвідав третій президент України Віктор Ющенко. У стінах КНУВС він зустрівся з молодим поколінням, аби обговорити критично важливі для держави питання. Порядок денний виявився надзвичайно насиченим: від стратегій євроінтеграції та економічного розвитку до глибинних засад збереження ідентичності та ролі історичної пам’яті.
Під час дискусії студенти поцікавилися, як Україні не розчинитися в європейському просторі та вберегти власне «я». Відповідаючи, Ющенко вдався до історичних паралелей, згадавши феноменальну стійкість менших сил проти переважаючих армій.
“Ви ніколи не задумувалися, чому 300 спартанців перемагають армію її 3000 чоловік?”
Політик наголосив, що секрет перемог В’єтнаму над найпотужнішими державами світу або Афганістану, де була покинута американська техніка на мільярди доларів, полягає не в зброї. Головним чинником завжди виступає внутрішній стрижень нації, який дозволяє вистояти навіть у безнадійних ситуаціях.
“Відповідь одна: національний дух”
На переконання експрезидента, ідентичність неможливо зафіксувати лише на папері чи в державних програмах. Це те, що формується в людині з раннього дитинства через мову, церкву, звичаї та пам’ять. Основою всього Віктор Андрійович вважає виховання, яке дитина отримує вдома.
“Цей дух творить наша мова, наша пам’ять, наша культура, наша церква, наш звичай, наш традиції. І ще добрий десяток порядків, які говорять про те, що якщо ви це увібрали у школі, в садочку і особливо в родині. Особливо в родині”
Віктор Ющенко поділився особистими спогадами про дитинство, розповівши про спротив радянській системі в межах однієї квартири. Батько таємно слухав іноземні радіостанції через саморобні антени з мідного дроту, а мати чергувала біля вікна, щоб небезпечне захоплення не викрили сусіди чи перехожі.
Особливу увагу спікер приділив проблемі суспільної апатії. Саме байдужість він назвав головним «прокляттям» українців, яке проявляється навіть у повсякденних дрібницях та оформленні міського середовища.
Як приклад, Ющенко згадав пам’ятник Пушкіну, що роками стояв на київській Площі Свободи. Він підкреслив абсурдність ситуації, коли топоніміка столиці та її символи не відповідали ідеї державної незалежності.
“В мене запитання, і до мера міста Києва, в тому числі, було: «Це про яку ми свободу говоримо? Про нашу чи про їхню?»”
Президент порівняв Київ із Варшавою, де кожен крок містом нагадує про велич нації. Він вважає, що українські міста повинні мати чітку місію – транслювати національні символи через меморіальні дошки та пам’ятники кожні сто метрів.
“Столиця повинна мати місію — пройшов 100 м, ти зустрічаєш символ, який говорить про те, яке величаве твоє місто, твоя нація”
Торкнувшись законодавчих аспектів, Ющенко звернув увагу на досвід Польщі та Німеччини, де державна мова є обов’язковим інструментом для соціального ліфта. Водночас він застеріг від помилок європейських колег, згадавши визнання Ангели Меркель щодо провалу інтеграції мільйонів мігрантів, які створили закриті паралельні спільноти.
“Це багатофакторна місія, яка повинна супроводжуватись, починаючи з вищої школи влади, парламенту, уряду, президента, регіональної влади — і закінчуючи кожну людину. Не будьте байдужі. Це одне із головних питань”
